Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.
Домницький виправний центр (№135)
Материал из m-17.info
Vladimir (Обсуждение | вклад) (Новая страница: «'''Домницький виправний центр (№135)''' '''5673 с.Домниця Менського району Чернігівської област…») |
Vladimir (Обсуждение | вклад) |
||
(3 промежуточные версии не показаны) | |||
Строка 1: | Строка 1: | ||
+ | <small>/ [[ПРАВО]] / [[ПЕРЕЧЕНЬ ПЕНИТЕНЦИАРНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ УКРАИНЫ]] /</small> | ||
+ | --------- | ||
'''Домницький виправний центр (№135)''' | '''Домницький виправний центр (№135)''' | ||
Текущая версия на 13:33, 21 сентября 2010
/ ПРАВО / ПЕРЕЧЕНЬ ПЕНИТЕНЦИАРНЫХ УЧРЕЖДЕНИЙ УКРАИНЫ /
Домницький виправний центр (№135)
5673 с.Домниця Менського району Чернігівської області, (046) 444-64-97
Центр було створено у 1983 р. на базі ВТП. У 1987 р. її реорганізовано в ЛТП. У 1992 р. його реорганізовано в колонію-поселення для осіб, які твердо стали на шлях виправлення.
У 1998 р. - реорганізовано в дільницю-поселення при Менській виправній колонії.
У 2003 р. – реорганізовано в Домницьку виправну колонію. З 1 січня 2005 р. установа перепрофільована в Домницький виправний центр для осіб, засуджених до обмеження волі, та при ньому створено сектор мінімального рівня безпеки з полегшеними умовами тримання для засуджених до позбавлення волі.
На території Домницького виправного центру знаходиться Домницький монастир Різдва Богородиці (раніше - Думницький). Заснований у кінці XVII ст. неподалік від смт. Березна на березі ріки Думниці.
Перші споруди були дерев'яні і містилися за 100 м від теперішнього сучасного монастиря. У 1798 р. дозволено вести муроване будівництво, використавши цеглу з будівель закритого Макошинського Миколаївського монастиря. У 1800-1806 рр. на замовлення графа І. А. Кушельова-Безбородька зведено Різдва Богородиці собор (де згодом поховано цього графа).
Водночас споруджено однобанну трапезну церкву Параскеви П'ятницької, надбрамну двох'ярусну дзвіницю, келії, огорожу. На думку вчених, автором проекту забудови був архітектор Дж. Кваренгі. Домницький монастир становить наукову і художню цінність як рідкісний ансамбль споруд доби розквіту класицизму.
У різні роки управління очолювали: В. М. Павленко та інші.
На даний час установу очолює П. Б. Анікієнко.