Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Материал из m-17.info

Версия 16:50, 30 декабря 2009

Чернігівський слідчий ізолятор

14000 м. Чернігів, вул. Комсомольська, 2, (046) 224-10-54

Перші згадки про органи виконання покарань на Чернігівщині з'являються на початку XIX ст., коли прихід до влади імператора Олек­сандра І ознаменувався централізацією тюремної справи. Для потреб губернських міст розробляються "образцовые" проекти тюремних замків. До цієї роботи був призваний відомий російський архітектор Андріан Захаров. Проекти та кошториси будівництва повинні були затверджуватися центральним керівництвом. Між новим малоросій­ським генерал-губернатором князем А. Б. Куракіним та імператором Олександром І зав'язалася переписка з питань тюремної справи, в довіреній йому для управління Чернігівській губернії.

1З серпня 1802 р. князь Куракін в донесенні на Височайше ім'я пові­домляє: "Всемилостивейший Государь, правосудное милосердне Вашего Императорского Величества внушает мне верноподданический долг представить Всеавгустейшему усмотрению Вашему, что жертвы самых непредвиденных несчастных случаев бывают иногда нераздельны с теми, кому злодеяния законом осуждаются быть заключенными в темницах. Сие происходит от того, что в городах не только поветовых, но и губернских устраиваются остроги для содержания колодников, не взирая на меру одного перед другим преступлений, в одном и том же самом месте и на одинаковом положений содержимых.

В оной совокупно находится злодей, смертоубийца, святотат, человек подозреваемый еще только в преступлений каком-либо и могущий доказать невинность, как иногда и злополучный, потерявший не в состояние платить своих долгов и преследуемый заимодавцами.

Если бы Высочайшее соизволение Вашего Императорского Вели­чества последовало Всемилостевейше определить и различное вседневное содержание, судя по лицу и преступлению на онное вносимому, и чтоб в острогах содержалися изобличенные в тяжких преступлениях, и судимые с ними в воровстве и распутствах, за долги же и по подозрениям лишь одним сажались в арестантской при городническом правлении, кои на сей конец особо и устроится должны колико-бы облегчены были страдания человека".

28 серпня 1802 р. Його Імператорська Величність ощасливила кня­зя власноручним листом:

"Князь Алексей Борисович, представление Ваше о разделении колодников в месте и образе содержания их по роду преступления и степени обвинения служит мне новым доказательством, что входя во все подробности вверенного Вам управления печетеся Вы о пользе человечества и введений правды и справедливости. С удовольствием утверждая Ваше предложение, я буду ожидать донесения Вашего, каким точно образом произведете его в действо, где на какие суммы построены будут особые арестантские, дабы потом и в других губерниях постепенно можно было ввести сие полезное и справедливое учреждение".

20 квітня 1803 р. Олександр І видав указ наступного змісту: Господину действительному тайному советнику Малороссийскому генерал-губернатору князю Куракину.

Рассмотрев представление Ваше относительно устроения во вверенных Вам губерниях острогов, разделения колодников на три разряда и назначения в каждом из них особого содержания, согласно предложениям Вашим, повелеваю:

1. Острог, как по Полтавской, так и по Черниговской губернии устроить, держась сколько местное положение дозволит представленных Вами, и при сем возвращаемых, план с переменою в них ворот сообразно общим планам на сим зданий предположенным.

2.Устроение острогов произвести во внутренности их по обыкновению того края мазанками или земляным бытьем строением из городских доходов, по тем расположениям, какие на употребление в них Вами вообще сделаны и по местному Вашему усмотрению, где и когда начаться строение будут нужнее и удобнее".

Виконуючи імператорський указ про будівництво тюрем та по­кращення утримання арештантів, генерал-губернатор А. Б. Куракін зобов'язав міські думи створювати цегляні заводи і вести будівництво кам'яних огорож та корпусів згідно з новими планами. Таким чином планувалося замінити остроги старого типу.

Переоснащення зачепило і Чернігівську тюрму. Першочергово планувалося тільки замінити дерев'яний острог кам'яною огорожею з круглими вежами, але потім прийшлося провести більш значну ре­конструкцію. Вартову перенесли в будівлю до воріт тюрми, а круглі вежі замінили чотирикутовими. У 1806 р. було завершено будівництво огорожі, в яку було вкладено 980 тис. штук цегли, вартістю 16574 руб. 20 коп. Це була будівля, яка нагадувала середньовікову західноєвро­пейську фортецю або замок нового часу. Місце утримання порушників стали називатися в XIX ст. тюремним замком, залишаючи в минулому найменування "острог".

Будівля Чернігівського тюремного замку знаходилась в першо­черговому вигляді до середини XIX ст. Так, в донесенні Чернігівсько­го поліцмейстера від 31 січня 1840 р. говорилось:"Имеется тюремный дом в довольно хорошем состоянии и устроен из камня с деревянными службами. Содержание в нем арестантов удобно, и караул стражею содержится исправно".

У 1849 р. дерев'яні флігелі та кам'яний корпус були замінені одним двоповерховим кам'яним корпусом. По «Технической описи зданиям, занимаемым тюремными замками" від 30 грудня 1881 р. зазначалося наступне: "В г. Чернигове тюремный замок, каменное двухэтажное здание, крытое железом, при нем три флигеля и четыре башни, в коих помещаются: баня, кухня, цейгхауз и мастерская. Построен до 1806 г. на сумму 55507 руб. 60 коп. Помещается арестантов 143. Капитального ремонта зданий не производилось".

У 1910 р. до основного корпусу був добудований третій поверх.

Така значна будівля в місті не могла не приймати участь в його житті, хоча його мешканці застосовувались для малоприємних робіт. Чернігівська тюрма мала підряди на санітарну очистку. Арештантів за­стосовували до проведення дезінфекції під час епідемій, які були дуже часто.

В історичній довідці матеріалів центрального архіву м. Чернігова значиться, що з 1918 р. по 1920 р. була назва Чернігівська Губернсь­ка тюрма №1.3 1920 р. по 1923 р. тюрму було перейменовано в Чер­нігівський Губернський Будинок примусово-суспільних робіт, (БУПР).

У 1925 р. Чернігівський Губернський БУПР було перейменовано в Окружний Будинок суспільно-примусових робіт.

У 1929 р. по штату нараховувалось 91 лінійний наглядач, началь­ник, 3 чергових наглядачі та заступник з господарчої частини

В рапорті до секретаря міської ради начальник БУПРа повідомляв, що кількість місць для ув'язнених 350, а в'язнів 1156, з них в БУПРі 945, а останні на зовнішніх роботах. При такій перевантаженості повинна бути посилена охорона, але, не зважаючи на це, НКВС у 1929 р. ско­ротило 11 дозорців. Середній вік наглядачів в Чернігівському ОБУПРі складав 35-40 років. В середньому в місяць приймалось та звільнюва­лось від 4 до 8 чоловік.

За часи німецької окупації з Чернігівської тюрми було вивезено та закатовано понад 7 тисяч радянських громадян. Інформація із архів­них матеріалів свідчить про те, що в деяких камерах утримувалось по 40-60 чоловік. За часи радянської влади деякі будівлі були добудовані та переобладнані.

З 1952 р. по 1962 р. установа мала назву Чернігівська тюрма УМВС в Чернігівській області.

У 1962-1980 рр. це була установа виконання покарань УВС Чер­нігівського облвиконкому.

З 1980-1998 р. установа носила назву - Чернігівський слідчий ізо­лятор УМВС в Чернігівській області.

У зв'язку з підпорядкуванням органів та установ виконання пока­рань управлінню ДДУПВП в Чернігівській області з 1998 р. установа ста­ла називатися Чернігівським слідчим ізолятором даного управління.

У різні роки установу очолювали:

О. О. Чеван, П. Г. Бандура, Т. С. Коваль, М. А. Лисогор, Є. Р. Леонов, В. Д. Сисой, А. І. Вершинін, Г. М. Крапива, В. О. Нестеренко, О. С. Волжанський, А. В. Скульбіда.

На даний час її очолює начальник СІЗО Казимір Валентин Васильович.