Цена 1 часа рабочей силы, как правило снижается.

Материал из m-17.info

в порядку ч.1 ст.27 КПК України

СКАРГА
приватного обвинувачення

На протязі останніх двох місяців, особа, що називає себе начальником карного розшуку Святошинського РУ ГУ МВС України в м. Києві Саржан Володимир Володимирович та старший оперуповноважений Баранюк Вадим Павлович, самоправно, з порушенням законодавства, цілеспрямовано, створюють відносно мене склад кримінального злочину.

Підставами для обвинувачення є:

1. Переслідування мене численними вимогами з'явитись для дачі показів без надання відповідної повістки;
2. Погрози мені “вжиттям заходів” для створення кримінальних злочинів;
3. Укривання та замовчування факту відсутності події та складу злочину;
4. Докладання всіх можливих зусиль для створення події та складу злочину, та винесення, в подальшому незаконних та неправосудних рішень та постанов. Вимагання о/у Баранюк В.П. грошових коштів для сплати за якийсь зуб невстановленій особі.

Перед наданням пояснень та свідчень стосовно питань начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. необхідно переконатись у тому, що мені дійсно відомі доводи за якихось заяв, про що особа та свідок може нічого і не пам'ятати, та чи дійсно дані отримані про особу, що їй відомі обставини, які відносяться до справи та ці дані про особу отримані законним шляхом ч.1 ст.68 КПК України. Чи не є особа яку викликають особою яка не підлягає допиту в порядку ст.69 КПК України, чи особою до якої застосовується особливий порядок визначений ст.168-169 КПК України, чи встановлено осіб яким щось відомо, підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого ч.1 ст.167 КПК України, які можуть бути визнані відповідними учасниками процесу за ст.32 КПК України лише після порушення кримінальної справи або наявності відповідної постанови, та з додержанням порядку виклику та допиту свідків зазначеного в ст.ст.166-169, 303-307 КПК України.

В ч.1 Ст.373 КК України чітко визначено що примушення надавати пояснення та показання при допиті шляхом незаконних дій з боку особи, яка проводить дізнання або досудове слідство забороняється і тягне за собою кримінальну відповідальність.

Відомо, що, начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. викликають мене за невідомою заявою та справами — бажають здійснити допит з тиском, обмежуючи та порушуючи мої права, визначені у ст.ст. 21, 22, 24, 28, 29, 32, 33, 34, 40, 41, 54, 57, 59, 63, 64, 68 Розділу II Конституції України та норм ст.69-1 КПК України зокрема ст.373 КК України щодо примушення надання пояснень і показів (тиску) тягне за собою фальсифікацію матеріалів:

1. ігнорують норму ч.2 ст.118 КПК України, де вказано про обов'язок слідчого особисто проводити всі слідчі дії, а не доручати проведення опитування і допитів іншим особам;
2. начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. не надають мені своє посвідчення при розмові з ними коли вони при виконанні повноважень (для ідентифікації громадянами або свідками начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. та перевірки чи це саме вони). Свідку ОСОБА_2 вдалось переписати їхні прізвища та посади з їх посвідчень за моєї відсутності;
3. законність дій начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. сумнівна і інформація, яку він отримає як правило використовуються проти осіб які їх надали;

Відповідно до ст.135 КПК України: «Поважними причинами неявки обвинуваченого (свідка) до слідчого в призначений строк визнаються: несвоєчасне одержання повістки, хвороба та інші обставини, які фактично позбавляють його можливості своєчасно з’явитися до слідчого».

Я, як законослухняний громадянин повідомляв те, що прийти пішки до вказаного начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. не можу з наступних 13-ти поважних причин та обставин, які добре їм відомі:

1. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. перед бажанням отримати покази (письмовий доказ) намагаються сфабрикувати надумані обставини для порушення відносно мене кримінальної справи.
2. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. також не повідомляють мені, особам і свідкам права, передбачені чинним законодавством, як свідків, викладені в Ст.69-1 КПК України. Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. навіть не повідомляють осіб про їх правовий статус.
3. Не вказується, не роз'яснюється, як свідкам доїхати до слідчого міським транспортом, якщо це потрібно, як передбачено п.9 ч.1 Ст.69-1 Кримінально-процесуального Кодексу України.
4. Не роз'яснюється, хто та коли відшкодує витрати на проїзд до цього начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. згідно п.9 ч.1 Ст.69-1 КПК України, і коли був останній раз відшкодування витрат за їх викликом.
5. Особам, яких начебто допитують Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. не повідомляється у зв’язку з чим вони допитуються та на якій підставі вони допитуються.
6. Не додається переліку обставин, які цікавлять Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П.
7. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. добре розуміють та усвідомлюють що всі відомості, які вони отримують, необхідно вважати як докази отримані під примушенням (захоплені Саржаном В.В. та о/у Баранюк В.П.) ворожим до осіб шляхом, тиснуть та безпідставно погрожують кримінальним переслідуванням, шляхом незаконних дій дізнання та досудового слідства згідно Ст.373 КК України, так як на використання показів в якості доказів по матеріалах дізнання і справ громадяни згоди як правило не надають. В зв’язку з цим наголошую, що мною не надано згоди на отримання оперуповноваженим ніяких документів.
8. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. вчиняють тиск на громадян, переслідують їх на приватному автомобілі за власні кошти, використовують власне пальне, плутають приватні стосунки з офіційними, не маючи підстав для здійснення допитів в якості осіб за заявами і свідків, з метою залякування та отримання показів шляхом примусу (примушення). Це є доказом відсутності добровільних свідчень громадян і свідків та відсутності добровільних пояснень.
   Наявність тиску від органів дізнання та досудового слідства, для отримання доказів під примушенням зазначено в ст.373 КК України, коли громадяни не йдуть в напрямку не бажаному для них. Це є доказом відсутності добровільних свідчень громадян, та проява особистих злочинних та матеріальних інтересів начальника карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. при відсутність всебічності, об'єктивності та законності його дій та наявності самоправства в їх діях.
9. Процесуальний порядок отримання доказів не додержується, ніде не зазначається, що доказами по справам можуть бути свідчення певних осіб. Про це вказано стр.998 абзац 2, Науково-практичного коментарі до КК України ISBN 966-8074-77-7, за редакцією доктора юридичних наук, професора Мельника М.І., “Юридична думка”, 2007.
10. Згідно Тлумачного словнику української мови ISBN 966-7173-13-5, Рекомендованого Міністерством освіти України листом № 1034 від 21.07.1998р., “Аконіт” 2003., «свідок – людина що була присутня при якій-небудь події, пригоді й особисто бачила що-небудь;» та ст.68 КПК України, про події, в який час, та що можливо бачити жодних документів не надсилається. Якщо оперуповноважений проводить дізнання він повинен шукати того, кому щось відомо про подію, яка трапилась в конкретний час та яку можливо бачити, виконуючи громадянський обов'язок правдиво довести до Суду. Замість цього надають громадянам які не мають відношення до заяв про злочини і кримінальних справ, виклики, з метою штучно складати справи на будь-яких паперах, будь-якими фальсифікованими виготовленнями.

Громадянам не надається можливості ознайомитись зі змістом ст.384 КК України коли вони не бажають нести відповідальність за використання дізнанням і слідством їх показів на користь дізнання та слідства як сторони справи і навіть на це не мають бажань.

У Науково-практичному Коментарі КПК України ISBN 978-966-373-227-5 за редакцією Голови Верховного Суду Маляренка В.Т. Юрисконсульт, 2007. На стр.217 в параграфі 7-м зазначено: «Якщо ж він (свідок) не дає показання через те, що йому нічого не відомо у справі або він не пам’ятає якихось важливих для слідства обставин, це не може розцінюватися як відмова давати показання.».

Чому гроадян не запитується чи пам'ятають вони щось про те у зв'язку з чим допитуються і не вказується на те що якщо вони не пам'ятають це не може розцінюватись як відмова давати показання.

Приховується зміст ч.2 Ст.385 КК України, коли не підлягає кримінальній відповідальності особа за відмову давати показання під час провадження дізнання, досудового слідства або в суді щодо себе, а також членів її сім’ї чи близьких родичів, що також роз'яснено на сторінці 266 абзацу 2, Коментаря до Конституції України ISBN 966-539-412-6 “Видавництво А.С.К., 2003.

В більшості випадків, документи, які укладені начальником карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. мають ворожий характер для громадян, матеріали з обвинуваченнями складаються будь-яким шляхом з чисельними самоправними фальсифікаціями.

Той шлях безкарності, який обрано начальником карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. після призначення їх на посади, не надає користі суспільству, оскільки кримінальне законодавство не передбачає очікувань з недобрими намірами, та отримання показів під тиском на громадян з приховуванням їх прав користуючись необізнаністю та залякуванням кримінальним переслідуванням і порушенням кримінальних справ. Начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. тільки іноді нагадують громадянам ст.63 Конституції України та про зміст всіх норм кримінально-процесуального закону чомусь забувають повідомити та виконати вимогу ч.3 ст.69 КПК України, і це добре висвітлює особистість їх підходів.

Зі змістом останнього речення ст.28 Конституції України: «Жодна людина без її вільної згоди не може бути піддана медичним чи іншим дослідам.», підтвердженим практикою Європейського суду з прав людини, з якою необхідно ознайомитись начальнику карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. з врахуванням практики, перед тим як приховувати норми права від громадян і свідків.

Ст.63 Конституції України першим абзац: «Особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім’ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.»

Всі надані ними покази можуть бути використані щодо них на підставі ст.384 КК України, тому громадянам необхідно вчасно нагадувати в таких умовах користуватись ст.63 Конституції України, а також нагадувати п.6 ч.1 Ст.69-1 КПК України коли вони офіційно можуть відмовитись від показань або пояснень щодо себе, відмовитись повідомляти та показувати те, що слухають їх вуха, бачать їх очі та відчуває мозок.

На протязі двох місяців начальник карного розшуку Саржан В.В. та о/у Баранюк В.П. мене самоправно переслідують без будь-яких порушених відносно мене кримінальних справ та без надання мені будь-яких документів та, при вчиненні ними злочину, заподіяли мені моральну шкоду, яку я оцінюю в 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень з кожного.

На підставі викладеного й у відповідності з ч. 1 ст. 27, ч. 1 ст. 28, п. 3 ч. 2 ст. 251, п. 5 ч. 1 ст. 253 КПК України, ч. 1 ст. 1167, ч.2, ч.6 ст. 1176 ЦК України

прошу:

1. Порушити кримінальну справу за ст.356 КК України відносно громадян Саржан Володимира Володимировича і Баранюк Вадима Павловича та відкрити провадження у справі.
2. Стягнути з гр. Саржан В.В. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Саржаном В.В.
3. Стягнути з гр. Баранюк В.П. на мою користь за цивільним позовом у справі моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень, завдану мені при скоєнні злочину Баранюком В.П.
4. Під час підготовки справи до судового розгляду вирішити питання про виклик до суду свідків:
   ОСОБА_2
   ОСОБА_3
5. Застосувати забезпечення безпеки у кримінальному судочинстві у вигляді заборони Саржан В.В. та Баранюк В.П. переслідування мене численними проханнями з'явитись для дачі показів без надання відповідної повістки, погрозами мені “вжиттям заходів” для створення кримінальних злочинів, укривання та замовчування факту відсутності події та складу злочину, докладання всіх можливих зусиль для створення події та складу злочину, та винесення, в подальшому незаконних та неправосудних рішень та постанов.

Потерпілий:

ОСОБА_1
6 жовтня 2010р.